В кінці минулого року Державна інспекція ядерного регулювання подала до Верховної Ради законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання» з метою нібито гармонізації вітчизняної нормативної бази у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки з європейською. Проте жодного положення законопроекту, який усував би хоч якусь невідповідність вітчизняної нормативної бази чинним європейським документам з використання ядерної енергії та радіаційної безпеки, радіологи в ньому не знайшли. Більше того, законопроект №8223 не тільки не усував наявні невідповідності, а вносив нові. Так, ліміт ефективної дози для стажерів пропонувалося встановити 2 мЗв, хоч у Директиві Євроатома COUNCIL DIRECTIVE 2013/59/EURATOM від 5 грудня 2013 року ця межа складає 6.0 мЗв. У запропонованому документі була пропозиція розробити межі опромінення для пацієнтів, чого немає в європейському законодавстві, оскільки рішення про проведення конкретного радіологічного дослідження приймає лікар-радіолог на основі аналізу співвідношення «користь-шкода» для конкретного пацієнта. Крім того, розробники законопроекту пропонували привести окремі положення основного Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» у відповідність з похідним Законом «Про захист людини від дії іонізуючого випромінювання» для розширення повноважень ДІЯР. Саме останнє було основною метою всіх законопроектів, які подавалися до Верховної Ради Державною інспекцією ядерного регулювання протягом її існування. Нічого в напрямку гармонізації вітчизняного та європейського законодавства у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки, розробки нових норм радіаційної безпеки та правил їх дотримання за останні 23 роки зроблено не було, хоч саме це є основним обов’язком ДІЯР.
В кінці року Всеукраїнська асоціація рентгенологів звернулася до Верховної Ради щодо необхідності суттєвого доопрацювання законопроекту №8223 (https://www.uarctmrt.org/vseukrayinska-asocziacziya-rentgenologiv-zvernulasya-do-kerivnycztva-krayiny/) до його внесення в сесійну залу, але він все ж пройшов перше читання, під час якого було внесено багато слушних та корисних поправок до нього. На жаль, розробникам законопроекту не вистачило компетентності, щоб опрацювати ці поправки і внести зміни до запропонованого документу. Добре, що законопроект направили на науково-експертний аналіз до Національного Наукового Центру Радіаційної Медицини НАМН України. Нижче наводимо основні висновки проведеного аналізу:
«1. Законопроєкт перевантажений новими складними визначеннями та положеннями сучасної системи радіаційного захисту, що традиційно містились у Нормах радіаційної безпеки України.
2. На жаль, багато визначень та положень сучасної міжнародної системи радіаційного захисту в законопроєкті перекручені та містять принципові помилки. На нашу думку, основною причиною цього є використання недосконалого перекладу з англійської складних положень системи радіаційного захисту та незалучення до підготовки законопроєкту фахівців з міжнародним досвідом в галузі радіаційного захисту.
3. Відсутній аналіз прогалин та відповідності кожного з положень законопроєкту рекомендаціям Міжнародної комісії з радіологічного захисту (МКРЗ), зокрема, Публікації 103 МКРЗ http://journals.sagepub.com/doi/pdf/10.1177/ANIB_37_2-4
та міжнародним основним стандартам безпеки, зокрема GSR Part 3 (https://www-pub.iaea.org/MTCD/Publications/PDF/Pub1578_web-57265295.pdf,та Директиві Ради 2013/59/Євратом (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/en/TXT/?uri=CELEX%3A32013L0059 ). Склад та формулювання положень законопроєкту не відповідають зазначеним документам.
4. Законопроєкт не містить жодного положення щодо введення у правове поле України десять міжнародних фундаментальних принципів безпеки (https://www-pub.iaea.org/MTCD/publications/PDF/Pub1273_web.pdf ), які Україна підтримала ще у 2006 році, та три основних принципи радіаційного захисту, визначені в зазначених вище документах МКРЗ, міжнародних основних стандартах безпеки, Директиві Ради 2013/59/Євратом, та Нормах радіаційної безпеки України. Зокрема, фундаментальний принцип виправданості практичної діяльності та виправданості втручання згадується як “обґрунтування нових видів медичного опромінення” без визначення що саме це означає. На існування фундаментального принципу оптимізації радіаційного захисту натякають такі фрази як “мінімізації довгострокових ризиків від поширення радону”, “надання рекомендацій місцевим органам виконавчої влади та органам самоврядування з питань його оптимізації”, “оптимізації процедур медичного опромінення” тощо.
5. Законопроєкт повністю ігнорує необхідність імплементації на національному рівні положень міжнародних конвенцій та договорів, підписантом яких є Україна. Наприклад, відсутні положення, які імплементують вимоги Kyiv Protocol on Strategic Environmental Assessment to the Espoo Convention (https://www.oecd-nea.org/jcms/pl_29149/protocol-on-strategic-environmental-assessment-to-the-espoo-convention-kiev-protocol ), Kyiv Protocol on Pollutant Release and Transfer Registers (https://unece.org/env/pp/protocol-on-prtrs-introduction ) та Aarhus Convention (https://unece.org/environment-policy/public-participation/aarhus-convention/text ) щодо обов’язковості стратегічних оцінок впливу на довкілля проєктів національних планів та програм, захисту прийдешніх поколінь та встановлення загальнонаціонального реєстру викидів і перенесення радіоактивних речовин, що забруднюють середовище життєдіяльності людини.
6. Формулювання ряду термінів та положень законопроєкту допускають неоднозначну або хибну інтерпретацію при правозастосуванні. Прикладами є зазначені вище часткові вимоги щодо “обґрунтування”, “оптимізації”, інші терміни та положення, що аналізуються нижче в Порівняльної таблиці до проєкту Закону України.
7. Законопроєкт не відповідає гострим потребам радіаційного захисту в Україні та не містить ключових правових положень щодо:
– Радіаційного захисту при загрозі актів ядерного тероризму, зокрема при застосуванні державою-агресором ядерної або та радіологічної зброї та військових атаках на ядерні об’єкти України: повноваження органів виконавчої влади, військових адміністрацій, посадових осіб Сил безпеки та оборони України; негайні захисні заходи, їх підготовка та реалізація, принципи та критерії захисту, принципи поводження з забрудненим об’єктами, транспортом, товарами тощо.
– Радіаційного захисту особистого складу ВСУ та інших структур Сил безпеки та оборони України в умовах військових дій та в мирний час. Звільнення від відповідальності посадових осіб Сил безпеки та оборони України при радіонуклідному забрудненні окремих об’єктів в наслідок військових дій, зокрема при застосуванні зброї зі збідненим ураном. Застосування положень поточної редакції законопроєкту (наприклад, щодо повноважень, ліміту дози та обліку доз) унеможливлює ефективну оборону та ведення аварійно-рятувальних робіт у воєнний час.
– Критеріїв та заходів радіаційного захисту на територіях, які зазнали радіоактивно забруднення внаслідок актів ядерного тероризму.
– Правової імплементації Доктрини та Стандартів НАТО щодо захисту та реагування на радіаційні та ядерні загрози.
– Інформування населення щодо радіаційних та ядерних загроз й захисту від них.
– Фінансування термінових заходів радіаційного захисту у випадку актів ядерного тероризму.
– Взаємодії з міжнародними партнерами при ядерному тероризмі, зокрема обміну радіологічною інформацією, негайного безперешкодного постачання обладнання, залучення іноземного персоналу, імпортно-експортних операцій з товарами, що містять обмежені рівні радіоактивних матеріалів.
– Правових основ для притягнення до відповідальності держави-агресора, юридичних та фізичних осіб, винних у порушені міжнародних фундаментальних принципі безпеки, радіонуклідному забрудненні середовища життєдіяльності людини, та опромінені людини.
– Довгострокових заходів радіаційного захисту на випадок актів ядерного тероризму: повноваження органів виконавчої влади, вимог до формування фонду захисних споруд, сил та засобів реагування та захисту, інфраструктури тощо.
На нашу думку, саме ці питання повинні буди у центрі уваги законопроєкту та складати його ядро.
8. Прийняття законопроєкту в редакції, що запропонована для другого читання, створить гострі довгострокові проблеми в системі радіаційного захисту України, оскільки викличне ланцюгову реакцію введення нових неоднозначних або хибних положень в інші нормативно-правові акти. Крім того, це утворить перешкоду для інтеграції України в Європейський Союз та НАТО. В поточній редакції законопроєкт створює більше проблем, ніж вирішує.
9. Зважаючи на те, що законопроєкт готується вже до другого читання, пропонуємо його негайне відкликання для суттєвого перероблення.»
Сподіваємося, що після ознайомлення з проведеним науково-експертним аналізом законопроекту 8223 народні депутати нарешті зрозуміють рівень компетентності співробітників ДІЯР і зроблять правильні висновки щодо подальшої її діяльності, яка супроводжується системними порушеннями чинного законодавства країни, перевищеннями службових повноважень та перешкоджаннями законній господарській діяльності медичних установ та інших підприємств та організацій, які використовують джерела іонізуючого випромінювання.